Вело
На велосипед я сідала з рівня «в дитинстві, як всі, каталась на Тисі». Своє перше тренування згадувати навіть не хочеться.
• Педалі-автомати - це було пекельне пекло для мене. І я не швидкості боялась на початках, а моментів, коли доведеться повністю зупинитись. І не дай боже, різко. І не приведи господи, під гірку. Взагалі вцілому концепція зафіксованих на велосипеді ніг не внушала нічого приємного і асоціювалась зі страшними моментами падінь на бік, адже підставити ногу в потрібний момент здавалось чимось настільки ж нереальним, як би то треба було випустити павутину з пальця на кшталт спайдермену. Як виявилось, практика таки зробила своє і відстебнути чи пристебнути ногу наче перестало бути проблемою.
• Наступні питання виникали по посадці. Кажуть, є цілі спеціальні люди, які виставляють на велосипеді «правильну посадку». Ти приїжджаєш, над тобою чаклують, налаштовують сидіння, винос, кермо і тд, виїжджаєш звідти і вже правильно сидиш. Звучить ніби і заманливо, але мені пощастило більше. Бо така людина їздила зі мною кожне моє тренування і регулярно запитувала, чи все в мене ок, чи ніде нічого не болить, як от поперек, руки чи шия. На початках на шосейному велосипеді впринципі не розумієш, чи воно болить, бо щось не так, чи то просто не звик сидіти в такій позиції. Посадка шосейного велогонщика взагалі збоку виглядає дивно, неприродньо, незручно. І от якщо щось мене боліло, ми в ту ж секунду зупинялись, мій тренер (надалі по тексту Толік (Анатолій Сосніцький) витягував необхідні ключі і тут же регулював мою посадку. Чарез пару десятків кілометрів пересвідчувався, чи зникли больові відчуття, і ми закривали те питання.
• наскільки важливо у велоспорті мати велосипед, ністільки ж важливо рівномірно розподіляти навантаження. Взагалі якщо прийти в тріатлон з бігу, то таке враження складається, наче велосипедисти дуже ніжні і надмірно бережливі до себе: воду на тренування не забувати; якщо тренування дві години+, то мати солодкий чай; якщо тренування три години+, то не забути їжу, яку треба споживати щодвадцять кілометрів; перед тренуванням не забути поїсти; після довгого тренування добре би з‘їсти пасту. Вся суть тут в тому, щоб витратити якомога менше енергії, а краще б ще і запасти. Крутити педалі з однаковою нагрузкою - це форпост цього пункту, але це дуже нелегко. Часом бо не встежиш, а часом і хочеться увірватись. А не можна. Треба бути спокійним удавом. Особливе задоволення приносять тренування з профіками велоспорту. Як правило, швидкість середня суттєво вища, а пульс при цьому - нижчий. Жодних ривків, все плавно і розмірено.
• їзда по місту викликала паніку на початках. Зокрема через вищезгадані педалі. Маючи водійський досвід, світлофори, пробки, маршрутки не є проблемою. Але от вміти оперативно зупинитись і стартувати - інша справа. Тренерський лайфхак тут: в будь-якій незрозумілій ситуації - зупинись. Зараз же їзда по місту приносить задоволення, це цікаво і різноманітно. Страшним сном залишаються колії, особливо якщо потрібно перестроїтись між рядами, де є вони і рух. Тому якщо мрієте зустріти мене на велосипеді в місті, то дарма шукати мене поглядом, якщо поруч їздить трамвай.
• челенджі, які я ще не аксепчу - їзда без рук (треба вміти ефектно заїжджати у фінішну арку), витягування телефона на ходу і закладання віражів на високих швидкостях. Але як запевняє Толік, все це не може прийти, коли проїхала лише неповних 2000км в своєму житті. І я хочу йому вірити, що воно прийде якось само по собі, бо окремо цьому вчитись - то стрес. Крім віражів. Вже подумую про якийсь велокемп для «підвищення кваліфікації».
На завершення скажу, як провітрюється голова на велосипеді, так не прояснюється ніде. Шкода тільки, що за кермом велосипеда не можеш записувати той потік ідей і думок, які нон-стоп виринають, коли перед очима пролітають різні захоплюючі краєвиди (тут власне бракує вміння користуватись телефоном за кермом). Добре, коли поруч їде людина, з якою можна поділитись враженнями. В таких умовах завжди придумується щось класне. Я ніколи б не подумала, що двоколісний так припаде мені до душі. При моїх болісних досвідах. А очевидно, якщо правильно підійти до нього від початку, то з ним може зав‘язатись неаби-який бурхливий роман. І думаю, на довго
Коментарі
Дописати коментар