Гребти не перегребти

Якщо біг - це моя медитація і генерування ідей, велосипед провітрює мій мозок, то плавання - це концентрація моєї концентрації. Такою зібраною я не буваю ніде і ніколи. Саме тому, після басейну завжди відчуваю втому, але зовсім не фізичну. Як коли треба нитку в голку вселити, а вона не піддається...годину поспіль. Всі думки направлені на контроль шаленої мультизадачності.
Варто розповісти, що плаваю я дуже недавно. Вміла плавати брасом (жабкою, яка пірнає 😉), щоправда з моєю особливою інтерпритацією роботи ногами - одна нога брасом, інша кролем. Ну і на спині, там наука невелика.  Пірнала з затиснутим руками носом, побоювалась глибини, темного невідомого дна, щоб вода не зайшла в ніс, щоб напитись води, щоб не залила мене хвиля, коли я лицем в небо і тд ітп. Тобто, я була зовсім не плавець. Сказав мені Толік звернутись до Назара Дороша із Трьох Левів, бо вони тріатлонні професіонали. На мій подив моє знайомство із тренером було відразу у воді в дуже психологічно некомфортних умовах, коли я внизу без дна під ногами, а він вєщає з-над мене в теплій куртці. І хоч я випила тоді приблизно половину басейну, напанікувалась від дихання під водою, набрала носом другу половину басейну, втомилась, бо дуже старалась, щоб Назар захотів мене вчити далі, він все таки сказав, що з мене будуть люди. І можливо це був його маркетинговий прийом, але за занять десять я таки поплила в координації кролем. Може не дуже швидко, може не надто красиво, може ще не сильно далеко, але стався факт - я пливу кролем.
З того часу пройшло вже місяці 4, а вдосконаленню меж тупо нема. Саме в момент, коли я на секунду припущу, що «о, здається, непогано виходить», Назар мені дає новий коментар чи інтвентар. Останньо запропонував поплавати з трубкою і повдихати ротом під водою з незаблокованим маскою носом. І я знов повернулась в перше заняття з передпанічною атакою. Кожне тренування - це постійна робота над технікою. В голові тримаєш тисячу «не забувай про...»:

• Видихати під водою (я інтуїтивно затримую подих)
• Розслабити шию (та й взагалі все тіло, але шия в мене по життю затиснута)
• Догрібати рукою до бедра
• Витягувати руку через лікоть
• Кидати руку, а не переводити
• Кидати її прямо по лінії, а не до середини, як я звикла у вправах з буйком
• В гребок вкладати силу не лише біцепса, а й кору
• Прогинати поясницю
• Працювати ногами
• Не засильно працювати ногами

І при цьому ще триматись рівно на доріжці, стежити, щоб не дістати рукою плавця з сусідньої доріжки по голові, обігнати когось, як треба, простежити, щоб не розщепився купальник, який весь час норовить це зробити. 

І це, друзі, я ще не треную швидкість.