Колія, до побачення

Найстрашніше в підготовці до айронмену для мене не об‘ємні тренування, не тренування за будь-якої погоди, навіть не падіння з велосипеда чи плавання на швидкість. Найстрашніше в підготовці - обставини, які від тебе не залежать. Як от вірусне захворювання. А з двома маленькими дітьми підхопити вірус - простіше простого, якими би профілактиками не займалась і як би в басейні ніс не виполіскувався. Тоді відчайдушно починаю застосовувати всі знайомі мені методи лікування, щоб не дай боже не дійшло до антибіотиків. Бо ті, як каже тренер, вб‘ють всі мої чесно зароблені на тренуваннях мітохондрії. Біс його знає, що вони за одні, але Назар про це говорить завжди з надмірною серйозністю, то ж мітохондріями нехтувати не можна.
Чомусь за останній рік в мене ослабло горло, і вже втретє мені світить ангіна. Хтось закине мені психосоматику, треба обдумати. Я то нестримно діслайкаю і полощу-полощу-полощу. Та всеодно через загальний непевний стан сьогодні вперше пропустила тренування. Завтрашнє не буду називати «пропущу», а перенесу на понеділок і може за два дні витягнусь.
Пропуск тренування породжує в мені неаби-який дисонанс. Я із тих людей, які не пропускають запланованого, не зупиняються на тренуванні раніше часу, з тих людей, що плавають від бортика до бортика, а не розвертаються на метр раніше. Не скажу, що відмінниця, але швидше старанна. І оскільки я вже тепер дуже за ті мітохондрії переживаю, то сьогоднішній непланований вихідний сіє в мені мінімальну паніку. Промовчу вже про огріхи в їжі, бо я мала мати 1:15 станка.
Буду вдячна за будь-які поради, чим швидше вилікуватись з мінімальною кількістю медикаментів.