makeba

Я все життя асоціювалась собі із музикою, групою, співами і аж ніяк не зі спортом. Хоч все дитинство танцювала, і рух моєму тілу був не чужим, але примусити себе якимось спортом займатись тривало мені не виходило. Бігати я почала в ті часи, коли переїхала в Донецьк, роботи ще знайти не могла, а зайвих грошей на фітнес-клуб не було. В той же період я вимушено зав‘язала із музикою і невимушено зав‘язалась із бігом. Озираючись назад, я собі нагадую таку радянську людину, яка бігала, бо це був найдоступніший спосіб схуднути. Про спеціалізовний одяг я і близько не чула, гаджетів не мала, слухала музику і аудіокниги, бігала не на кілометри, а на час, слідуючи одному і тому ж маршруту по центральній вулиці Артема туди-сюди, бо кудись далі відбігати боялась))) За якийсь час я почала помічати, що стала краще виглядати, дурних думок в голові стало в рази менше, настрій після пробіжок був несподівано чудовий і я почала сердитись, якщо за якихось обставин мені доводилось пропускати біг. Одн...

Якщо біг - це моя медитація і генерування ідей, велосипед провітрює мій мозок, то плавання - це концентрація моєї концентрації. Такою зібраною я не буваю ніде і ніколи. Саме тому, після басейну завжди відчуваю втому, але зовсім не фізичну. Як коли треба нитку в голку вселити, а вона не піддається...годину поспіль. Всі думки направлені на контроль шаленої мультизадачності. Варто розповісти, що плаваю я дуже недавно. Вміла плавати брасом (жабкою, яка пірнає 😉), щоправда з моєю особливою інтерпритацією роботи ногами - одна нога брасом, інша кролем. Ну і на спині, там наука невелика.  Пірнала з затиснутим руками носом, побоювалась глибини, темного невідомого дна, щоб вода не зайшла в ніс, щоб напитись води, щоб не залила мене хвиля, коли я лицем в небо і тд ітп. Тобто, я була зовсім не плавець. Сказав мені Толік звернутись до Назара Дороша із Трьох Левів , бо вони тріатлонні професіонали. На мій подив моє знайомство із тренером було відразу у воді в дуже психологічно некомфортних ...